Великосорочинська ЗОШ І-ІІІ ступенів була і залишається країною, в яку приходять все нові й нові покоління юних жителів села, щоб здобути середню освіту.Незгасним вогнем професіоналізму, людяності і доброти горить у пам’яті кожного її випускника спогад про альма матер, що дала життєві крила.Заснована у 1923 році на базі кількох спочатку церковнопарафіяльних, а потім трудових шкіл, пройшовши через роки голоду, війни, розрухи, різних соціальних віянь, школа зберегла кращі традиції, дає міцні знання, гідно виховує підростаюче покоління.А починалося все у ІІ половині ХІХ століття. Після реформи 1861 року прогресивно настроєні люди села добилися у властей дозволу на відкриття церковнопарафіяльної школи при Спаській церкві.Це була школа з дворічним терміном навчання і складалася з одного комбінованого класу, який навчали учитель Закону Божого та вчителька читання, рахунку, письма.Трохи пізніше в селі були відкриті ще три школи, з яких дві були церковнопарафіяльні, а одна називалася Міністерська двохкласна з п’ятирічним терміном навчання. Будинок цієї школи стояв на теперішньому подвір’ї спецвідділення "Сільгоспхімія”.В останні роки ХІХ століття було збудовано на клопотання земства жіночу земську школу з трирічним терміном навчання та Толочанську, теж земську.У Міністерській та земських школах теж навчали Закону Божому, читати, писати, рахувати. А також вивчався початковий курс історії та географії.На початок ХХ століття в селі Великі Сорочинці на 10 000 населення, яке тут проживало, навчалося біля трьохсот дітей. У селі було 25 учителів. Більшість дітей шкільного віку залишалися неписьменними.З січня 1918 року школа була відокремлена від церкви, а церква – від школи. Після цього церковнопарафіяльні школи перестали існувати.Будинок колишньої Міністерської школи був спалений бандою Хрестового.У націоналізованому будинку колишньої поміщиці Розкошенко та в приміщенні колишньої жіночої школи було розміщено новоутворену Великосорочинську трудову школу. Працювали також Толочанська, Полив’янівська, базова початкові школи.(фото 1)
У період громадянської війни навчання у школах села було припинено, а пізніше відновилося: для молоді – школа, для дорослих – лікнепи. Ентузіастами цієї справи стали Кіма Карасьова, Волощенко К.І., Саранчук Я., Халімон Ф.С. та інші.У 1920 – 1921 роках по всій країні були у творені єдині трудові школи з чотирирічним терміном навчання для хлопчиків і дівчаток. Така школа була утворена й у Великих Сорочинцях. Розмістилася вона в будинку колишньої трудової школи та будинку поміщика Палія (буд. № 3 середньої школи). Школі було передано і будинок тодішньої базової школи (початкова школа № 2).Село в цей час стає центром Нероновицького району.З 1923 року у Великих Сорочинцях, вперше в районі у школі був відкритий 5 клас. З цього часу вона стає семирічною.Першим директором школи був призначений Коломієць Панас Дмитрович. Учителями працювали Логвин Василь Хомич, Ковтун Андрій Миколайович, Молотов Василь Іванович (він же працював завідуючим райвно), Чапча Данило Тихонович, Діброва Харитина Сократівна та багато інших.Школа мала близько двадцяти класів, по три-чотири паралельних класи. Навчалися учні у дві зміни. На кінець тридцятих років у селі навчалося 1500 учнів.У 1933 році Нероновицький район було ліквідовано і приєднано до Миргородського району. Приміщення райвиконкому було передано семирічній школі. Тепер вона розмістилася в чотирьох будинках, але в різних кінцях села. Велика відстань між ними, двозмінність навчання ускладнювали роботу вчителів. Проте учительський і учнівський колективи працювали злагоджено, організовано.Директорами у ці роки були: Тимошенко А.М., Тимошенко В.І.,Шостак М.І.У ці ж роки при Великосорочинській семирічній школі було відкрито робітфак, який готував молодь до вступу в інститути і університети. Робітфак працював у вечірні години. Обов’язки директора робітфаку виконував Ковтун Андрій Микитович, який не шкодував ні сил, ні здоров’я, аби сільська молодь здобула путівку у велике життя.Через робітфак велика кількість сільської молоді змогла пробити собі шлях до вищої освіти.У 1936 році силами жителів села було закінчено будівництво нового будинку для школи – двоповерхового. Назріло питання про доукрупнення Великосорочинської семирічної трудової школи і про відкриття в Сорочинцях середньої школи – десятирічки.З цього року школа стає середньою .Першим директором середньої школи працював Назаренко Дмитро Іванович, завучем – Ковтун Феодосій Олексійович.Педагогічний колектив школи нараховував 25 учителів. Це: Ручко Павло Самійлович, Діброва Харитина Сократівна, Редько Анастасія Михайлівна, Ворохоба Ольга Олексіївна та інші.У 1938 році відбувся перший випуск цієї школи.Але почалася Друга Світова війна, і вчорашні випускники, учителі, жителі села взяли до рук зброю, щоб захищати рідну землю від фашистських загарбників.Близько 1300 чоловік з села пішли на фронт, понад 700 з них полягли смертю хоробрих.Своє життя віддали за Батьківщину такі вчителі та учні-випускники школи: Суховаткін С.С., Налойченко І.А., Борохович В.А., Портяненко І.А., Саранчук О.І., Кузьменко Г.Г., Ковтун Ф.О., Гончар Д.Х., Скалацький В.Р., Хорунженко Л.О., Ващенко С.Ю., Курдяєв Л.М. та інші.У вересні 1943 року Великі Сорочинці були звільнені. У часи тимчасової окупації школа не працювала. Фашисти завдали школі величезних збитків: двохповерховий будинок був зруйнований і перетворений на конюшню, напівзруйновані були й інші приміщення. Будинок № 2 фашисти перетворили в казарму.Колишній директор післявоєнної школи Усенко Василь Юрійович пригадував: "Школу я застав у страшному стані. Великий будинок був без вікон, зруйновані стіни, підлога, не було жодних дверей, печей. Парти зіпсовані, столів і стільців не було. Залишилося парт із 60. З навчального приладдя знайшли один барометр та розірвану карту Європи.У таких умовах довелося розпочати навчання після війни”.Заняття були спочатку відновлені у 1-7 класах, навчалися в будинках № 2, № 3. Але поряд з навчанням учням, учителям і батькам доводилося багато працювати на ремонті школи.Батьки зібрали 800 карбованців і допомогли привезти скло з Мерефи, учителі з руїн викопували цеглу для печей, учні їм допомагали. Завдяки докладеним великим зусиллям за три роки школу вдалося повністю відремонтувати.У 1946 році був набраний 8-й клас, а у 1949 році відбувся перший випуск 10-го класу після війни. (фото 2)
У наступні роки навчально-матеріальна база школи розширюється, значно збільшується і кількість учнів у ній. У 1959 році у школі створюється учнівська виробнича бригада, яка проводила дослідницьку роботу та вирощувала кукурудзу, люцерну, горох і доглядала сад.Директорами школи у післявоєнні роки були Діброва Харитина Сократівна, Усенко Василь Юрійович, Усенко Петро Васильович.Силами учнів, учителів і батьків при допомозі тодішнього колгоспу імені Гоголя в 1958 – 1959 роках була збудована шкільна майстерня, де розмістилися кімнати для праці по дереву, по металу і клас –кабінет машинознавства. У ці роки відзначився гурток технічного моделювання школи. Члени гуртка під керівництвом учителів Білозерського Я.П. та Довгаля П.В. виготовили малогабаритний трактор "ВСШ-1”, причіпний інвентар до нього, самохідне шасі. Вони у 1961-1963 роках експонували свої винаходи на Виставці Досягнень Народного Господарства і були нагороджені дипломом ІІІ ступеня. Директором школи у цей період був Борохович Михайло Онуфрійович. (фото 3)
Навчально-матеріальна база школи з кожним роком міцніла. Були оформлені навчальні кабінети.У наступні роки директорами школи були Гмиря Катерина Феофанівна, Шаповал Ольга Степанівна, Візір Діамар Дмитрович. У 1980-1983 роках відбулася реконструкція з розширенням Великосорочинської середньої школи за кошти тодішнього колгоспу імені Гоголя на суму 79 000 карбованців. Силами молоді села, працівників організацій було збудовано при школі стадіон "Колос”.Подвижницьку працю учителів було оцінено нагородами: Діброва Харитина Сократівна – орден "Знак пошани”, Гмиря Катерина Феофанівна - орден "Леніна”, Жуков Дмитро Тимофійович – медаль "А.С. Макаренко”, Заслужений вчитель України, Шаповал Ольга Степанівна – орден "Знак пошани”, Гривачевська Віра Тимофіївна – медаль "А.С. Макаренко”. (фото 4)
Нагрудним знаком "Відмінник освіти” відзначено Пархоменко Софію Федорівну, Діденко Євдокію Петрівну, Борохович Юлію Іллівну, Ромашко Євдокію Давидівну, Проскуру Галину Василівну, Бороховича Михайла Онуфрійовича, Гривачевську Віру Тимофіївну, Цися Василя Антоновича, Шаповал Ольгу Степанівну, Ксьонз Зінаїду Костянтинівну, Добряк Ольгу Олексіївну, Рудик Валентину Микитівну, Халімон Марію Іванівну, Калініченко Катерину Михайлівну, Візіра Діамара Дмитровича, Гмирю Зінаїду Олексіївну, Проскуру Петра Свиридоновича. Педагогічне звання «Учитель – методист» присвоєно Гмирі Зіінаїді Олексіївній .Педагогічне звання "Старший учитель” присвоєно: Рудик Валентині Микитівні, Кзьонз Зінаїді Костянтинівні, Шаповал Ользі Степанівні, Лисиці Олексію Васильовичу, Лисицю Наталю Олексіївній.На жаль, немає уже серед живих учителів-фронтовиків, які у після воєнні роки довгий час працювали у школі: Цися Василя Антоновича, Волощенка Михайла Івановича, Суходольського Андрія Романовича, Бульченка Олександра Степановича, Бокітька Бориса Михайловича. Але пам’ять про них живе доти, доки ходять по землі їхні учні.Добрим словом згадують педагоги, батьки і колишні учні інших учителів: Білоцерківську Тіну Олексіївну, Брайко Валентину Тимофіївну, Джеус Марію Савівну, Роднянську Берту Олексіївну, Дядюренка Омеляна Климовича, Король Марію Михайлівну, Бульченко Марію Антонівну, Тому Василя Яковича, Одарченко Лідію Луківну, Марінченко Надію Олексіївну, Яременко Володимира Павловича, Борохович Наталію Григорівну, Добряка Івана Ілліча, Передерія Миколу Савовича, , Омельченко Олену Григорівну, Зіненко Ніну Максимівну, Варич Лідію Василівну, Лисицю Лідію Петрівну, Борохович Юлію Іллівну, Писанець Галину Тимофіївну, Богинич Василя Йосиповича, Маслака Миколу Кузьмовича, Тараненка Миколу Миколайовича, Михайлик Галину Павлівну, Гадяцьку Лідію Іванівну, Ковшик Віру Іванівну, Музирю Галину Харитонівну, Дерев’янко Тетяну Василівну, Маренич Олену Дмитрівну, Вишара Миколу Івановича, Бережного Павла Єгоровича, Бережну Любов Павлівну, Зволинського Володимира Григоровича, Клочка Григорія Івановича, Скотник Ярину Василівну, Лисицю Олексія Васильовича, Пазинич Ірину Миколаївну, Лисицю Наталю Олексіївну, Гмирю Юрія Віталійовича, Гмирю Зінаїду Олексіївну, Проскуру Петра Свиридоновича, Проскуру Віру Іванівну, та багатьох-багатьох інших.Звичайно, імена всіх, хто в ті чи інші роки працював у середній школі, назвати неможливо. За останні 100 років їх було багато, але кожен з них залишив помітний слід в історії школи.Починаючи з 1948 року, в стінах школи здобули середню освіту близько 5 000 випускників, 225 з них нагороджені Золотою медаллю і близько 60 – Срібною.З її стін вийшло чимало лікарів, учителів, інженерів, учених, юристів, військових, людей інших професій. Серед них – Редько Ніна Іванівна – доктор медичних наук, Сорока Віктор Іванович – доктор технічних наук, Дєдушкіна Людмила Василівна – доктор технічних наук, Саранчук Світлана Василівна – кандидат медичних наук, Саранчук Таміла Сергіївна – кандидат педагогічних наук, Соловйова Людмила Олександрівна – кандидат фізико-математичних наук, Лень Олександр Григорович – кандидат політехнічних наук, Гавловський Владислав Данилович – кандидат юридичних наук, Фесенко Володимир Іванович – кандидат фізико-математичних наук, Сулима Микола Матвійович - доктор філологічних наук, Волотковська Валентина Михайлівна – кандидат сільськогосподарських наук та багато інших.Широко відоме ім’я випускника школи Баштана Володимира Петровича, доктора медичних наук, професора онкології.(фото 5)
У Великосорочинській середній школі навчалися і працювали письменники і поети Олесь Донченко, Яків Шутько, Леонід Тома, Надія Скобелєва-Сологуб.
Прославили школу і заслужені працівники освіти, журналістики, лісу: Жуков Д.Т., Фесенко І.О., Яресько О.П., Тараненко Ю.М., Ніколаєнко Л.Г. та інші. Почесними громадянами Миргородщини є: Чумак В.К., Заїка А.В., Фесенко І.О.
Коломійця Анатолія Панасовича, який був її учнем. Про це нагадує меморіальна дошка, відкрита кілька років тому.
Сьогодні у школі навчається 334 учні, до їх послуг – бібліотека, спортзал, майстерні, 2 комп’ютерні класи, їдальня, буфет. До послуг школярів новий кабінет математики з мультимедійним обладнанням.
З 1970 року старшокласниці оволодівають у школі професією майстра художньої вишивки, а з 1975 року школа має ліцензію для навчальної групи підготовки водіїв категорії "С”.
Учнів навчають
і виховують 40 педагогічних працівників, які гідно продовжують справу своїх
попередників.
(фото 6) З них 15 мають кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії”, 10 – кваліфікаційну категорію "спеціаліст першої категорії”, 6 – кваліфікаційну категорію «спеціаліст 2 категорії», 9 – кваліфікаційну категорію «спеціаліст»
Медаллю Василя Сухомлинського нагороджена Скобелєва-Сологуб Надія Василівна. У 1999 році учителька української мови та літератури Скобелєва-Сологуб Н.В. стала переможцем обласного конкурсу "Учитель року” і була названа серед шести кращих учителів України в м. Одесі.
Нагрудним знаком "Відмінник освіти України”, відзначено Солода Івана Васильовича, Скобелєву-Сологуб Надію Василівну.
З 1997-2010 роки колектив очолював Проскура Петро Свиридонович. За цей час школа стала однією з кращих у районі і області за багатьма показниками та гідно продовжила справу своїх попередників, пам’ятаючи, що учитель – душа села, його обличчя, слава і гідність.
Нинішній керівник школи, Солод Іван Васильович, прагне, щоб навчально-виховний процес і надалі оновлювався та поглиблювався відповідно до вимог часу. А саме: навчання було організовано за новими інформаційними технологіями; кабінети фізики, хімії, біології відповідали сучасним вимогам,. І найголовніше, щоб випускники школи були підготовлені до життя і праці в умовах ринкової економіки, зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити Україні гідне місце в цивілізованому світі.
Учні школи за результатами навчання нагороджуються медалями і Похвальними листами та успішно виступають на ІІ (районному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад та ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад. Щороку переможцями і призерами олімпіад стають 25-30 учнів. Більшість школярів радують батьків та вчителів відмінним і добрим навчанням, зразковою поведінкою.
Робота педагогічного колективу спрямована на розвиток інтересу до навчання, творчих здібностей та виховання, високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією. (фото 6 А)
Відкриті уроки, предметні тижні, відкриті виховні години, свята, різноманітні змагання є невід’ємною частиною роботи школи.
(фото 6 Б)
Кожного дня школа розширює життєві обрії учнів, терпляче веде їх у світ знань та людинознавства, аж поки не розчинить двері у самостійне життя.
У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів.
Далеко за межами району славиться Великосорочинська ЗОШ І-ІІІ ступенів своїми спортивними досягненнями, особливо заслугами дзюдоїстів. Керівник секції дзюдо Голінка Сергій Іванович зумів зацікавити школярів, за час роботи він підготував десятки 1,2,3 розрядників та кандидатів у майстри спорту.
