Діти, школа, вчителі… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони.
Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви,
свята, походи… І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось
для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно
і є. Нікуди від цього не дінешся. Школа… Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона
живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи
хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так
просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у
житті людини. Тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки.
Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви,
свята, походи… І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось
для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно
і є. Нікуди від цього не дінешся. Школа… Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона
живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи
хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так
просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у
житті людини. Тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки.
Випуск 1994
