На передодні Дня Перемоги, дня пам’яті і примирення,

члени шкільного лісництва, разом з їх керівником

Куленком І.А. та учителем Іщенко Н.В. відвідали місця

бойової слави партизан. Друга світова війна…

Вона все далі і далі відходить від нас – та далека, жахлива

війна, яка принесла стільки горя на українську землю,

засіяла розпачем та бідою, змінила історію народів.

Про тих, хто пройшов горнило Другої світової, про тих,

хто кував Перемогу у тилу ворога, про тих хто боронив

нашу Миргородщину йшла мова біля обеліску Пам’яті.

Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

Діти поклали квіти до обеліску, зазирнули до партизанських землянок.

          В цей день члени шкільного лісництва також відвідали пам’ятний знак, поставлений на місці, де був смертельно

поранений командир 51-го стрілецького полку полковник Салмін О.І. Пригадали героїчні події вересня 1943 року. Ціною великих

жертв наші війська отримали перемогу у боротьбі за село Панасівку. У цім нерівнім бою полк зазнав тяжких втрат, чимало

бійців отримали поранення. Серед них був і полковник Салмін О.І. та його заступники. Всім пораненим була надана медична

допомога, а згодом вони були евакуйовані до медсанбату у м. Зіньків. Проте врятувати життя командиру полку так і не

вдалося. У перші дні боїв за визволення Миргородщини полк втратив свого талановитого і вмілого командира.

 До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!

Фото можна переглянути ТУТ.