Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя

людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-

чорним кольором. Одна з таких сторінок Голодомор…

 Чимало різних лих

Спіткали наш народ.

Та найстрашнішим з них

Був штучний голод

Не забудеться ніколи

Те голодне лихо

Й ті роки, що в Україні

Люди помирали тихо…

Не минуло голодне лихо  і наше село. Декілька років тому в пам’ять про тисячі сорочинчан, замордованих голодом у XX столітті,

встановлено Пам’ятний знак жертвам Голодомору. Цього року з ініціативи жителя с.В.Сорочинці Скотника М.В. та за підтримки

сільської ради, Гоголівського лісництва біля  цього знаку закладено сквер. Начальник лісорозсадника Гоголівського лісництва та

керівник шкільного лісництва Куленко І.А. з учнями нашої школи (20 хлопців старшокласників, 15 членів шкільного лісництва) посадили

106 дерев та кущів.

Працювали завзято, бо розуміли, що  роблять потрібну справу: історію своїх односельців треба знати, шанувати, берегти.

Приємно, що небайдужих сорочинчан було багато. Молода мама Дубась Діана  з маленьким сином Давидом теж посадила дуба.

Віримо, що молоде покоління з трепетом і повагою буде відноситься до цього скверу як символу величі і безсмертя  українського

народу. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми,

хто  вижив, їх діти та онуки.

Фото можна переглянути тут.