 Сьогодні, 25
жовтня, наша школа нагадувала країну мрій: від великого розмаїття вишиванок було
радісно і сонячно.
Українська
вишиванка – це свого роду оберіг, маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших
предків, пишаємося минулим та гордо дивимося у майбутнє.
Найціннішими все
ж залишаються моделі з домотканного полотна та ручної вишивки, тож
нехай цвітуть – не вицвітають
вишиванки
І стоголосо лине пісня по землі
Завершенням свята
стала концертна програма, яка також була присвячена вишиванці.
Вишиванка
Вишиваю я вночі,
Гарну вишиванку.
Там є квіти, і птахи
Співають з-поза
ранку.
Десь у тиші соловей,
Лагідно говорить:
«Україну-неньку я,
Пам’ятаю знову»
І її стрімку красу,
І Карпати й море,
І її щедру любов…
Я не бачив зроду.
Мови, що захоплює
усіх,
Вроду, що чарує,
І вишиванок всих
отих,
З квітами у полі.
І соловей мій затиха,
Закінчилась нічка.
Вишиваночка оця,
Гарна чарівничка! А. Залюбовська, учениця 10 класу
Тож
час, проведений у спілкуванні з найдавнішим видом українського мистецтва був приємним для всіх. Будьте сучасними, не залишаючи традиції!
|
